MENU
Головна » 2016 » Лютий » 17 » Через терни до зірок
19:49
Через терни до зірок

Псалом 39.

 

Пригнічення духу, як результат відчуття, що Бог покинув, сумніви і страх щодо майбутнього і вічної участі, безумовно є жахливим ровом та багном для багатьох дітей Божих.

Давид у цьому Псалмі ділиться своїм досвідом рятування з безвихідних ситуацій, і говорить він більше про внутрішні переживання, аніж про якусь активну діяльність.

Досвід Давида:

1.      «Непохитно надіявся» - означає буквально «очікуючи, очікував».

a.       це вказує на тривалий час без відповіді, звільнення не приходило

                                                              i.      Христос в Гефсиманії, на хресті, в гробі…

                                                            ii.      переживаючи відчуття покинутості, Він продовжував говорити «Мій Бог…»

 

2.      Опис реакції Бога на прохання своєї дитини:

a.       Він прихилився (неймовірна близькість, поєднання, участь в стражданнях, не з висоти Свого трону)

b.      Він почув благання (Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене)

c.       Він витягнув (зійшов до найнижчих місць, піднявся на висоту, полонених набрав)

d.      Він поставив на твердому (основа – відношення Отця до Сина, те що Бог в Христі зробив для нас)

e.       Він зміцнив ( все можу, в тому, Хто підкріпляє мене, ідея збільшення здатності виконувати роботу, витримувати навантаження)

f.       Він дав пісню (наслідок внутрішнього миру та впевненості, приклад Павла та Сили)

 

3.      Досвід стосунків із Богом є благословенням для інших віруючих

a.       відношення Отця до Сина є підставою для уповання (Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього? (Рим.8:32)

b.        ділитися своєю вірою, своїм досвідом

c.       вчинити твердинею – добре і з благоговінням думати про Бога і повністю посвячувати себе Йому.

                                                              i.      авторитет, зразок – Бог,

                                                            ii.      а не плотські люди

 

4.      Усвідомлене відношення до надії на Бога оживляє в нашій пам’яті все, що Він зробив для нас

a.       облік милостей та допомоги від Господа

b.      осмислення Його помислів щодо нас

 

5.      Все це веде до усвідомлення необхідності особистих живих взаємостосунків із Богом, коли написане в Книзі стає правилом життя

a.       зосередження на Бозі веде до бажання робити те, що Він говорить і робити так, як Він говорить.

                                                              i.      формалізм не приводить до живого уповання (жертва ради жертви, самоціль)

                                                            ii.      цінність жертви в тому, щоб привести людину до взаємин із Богом

                                                          iii.      навіть шанування жертви Христа, якщо воно не породжує послух і не впливає на життя, не має ніякої цінності.

 

b.      До чого побудила любов Сина до Отця:

                                                              i.      повна відданість

                                                            ii.      повна посвята

                                                          iii.      повне виконання

1.      про справедливість

2.      про вірність

3.      про милість

4.      про правду

 

6.      Все про що Давид говорив до тепер є фундаментом для його прохання про визволення в черговий раз:

a.       він просить про те, щоб милість та правда, яку він знає, були йому охороною

                                                              i.      він не може опиратися на внутрішні відчуття, бо його гріховність позбавила його внутрішньої сили

                                                            ii.      це не той випадок, коли треба «слухати своє серце»

                                                          iii.      «дай серцю волю, - заведе в неволю»

b.      він просить про захист від впливу людей, які хочуть його погубити

                                                              i.      відношення людей до нас інколи є критичним чинником

                                                            ii.      інколи ми сабі робимо себе заручниками чужої думки, оцінки, суджень про нас, намагаючись отримати визнання від людей.

c.       він просить про внутрішню радість, вдоволення Богом та здатність поклонятися Йому

                                                              i.      хто шукає Тебе

                                                            ii.      хто любить Тебе

 

7.      І все це Давид обдумує, сповідує та просить у час свого чергового занурення в «рів»

a.       він знає, про себе - що він бідний та вбогий

b.      він знає про Господа,

                                                              i.      - Він подбає, тому що Він є поміч та Оборонець,

                                                            ii.      Він є його Богом.

c.       він чекає.

 

Підсумок: В тій чи іншій мірі всі віруючі люди переходять через періоди упадку, стресів, невпевненості, тривоги, нерозуміння та інше подібне до цього. 39 Псалом дає нам орієнтири за котрі треба триматися – чекання, уповання, орієнтація на Бога і Його відношення до нас. Таке відношення дасть мир та спокій в серце, ми зможемо продовжувати шукати Господа та любити Його, і в Його час Він дасть звільнення.

 

 

 

 

 

 

 

 

Категорія: Блог Пастора | Переглядів: 318 | Додав: Павло | Теги: псалом 39, безнадія, тиск, розчарування | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]